Переселенці з міст Донеччини, які російська армія зруйнувала вщент або які зараз перебувають під окупацією, малюють рідні місця такими, якими вони їх знали до війни.

Зворушливу акцію влаштували в Дніпрі, у Будинку мистецтв. Через створення унікальних акварельних пейзажів люди проживають свої незагоєні емоційні рани – тугу й біль за малою батьківщиною.

Читайте також: Малюнок десятирічної українки полетів у космос - дивовижна історія дівчинки-біженки

Вчителька початкових класів з селища Бугас, що під Волновахою, Катерина Чанглі розповідла, що її мала батьківщина була окупована на другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022-го. Того дня на рідних вулицях вона побачила російські танки.

«Ми побачили, як росіяни заїхали на своїй техніці, їхали по селищу, з прапорами, махали ними.  В окупації ми прожили березень, квітень і травень. Не було ані газу, ані світла, життя не було. Підвали, через наше селище – літало на Волноваху. Два-три тижні вони гатили по Волновасі саме через нас. Є руйнування, кілька людей загинуло. Окупанти жили в людських хатах, приходили, «перепис» людей робили, машини забирали в людей», – поділилася жінка.


Жінка разом з чоловіком та сином зуміла дістатися до Дніпра в травні 2022-го року. Зараз вона веде уроки для волноваських дітей дистанційно. Спогади про рідні місця для Катерини Чанглі та її сім'ї дуже болісні. Прийшовши на акцію, вона взялася малювати церкву – саме ту, де хрестили її доньку й сина.

Ще одній вчительці Вікторії пощастило виїхати з рідної Волновахи в перший день війни, після першого ж «прильоту». Жінка обрала для малюнка один з найулюбленіших об’єктів – паротяг сторічної давнини. Він нагадує їй про дитинство й про найрідніших людей.

«Малюється він непросто, але я обрала саме цей паротяг. Цей пам’ятник стоїть у нас в центрі міста, між центром і вокзалом. Мені дорогий він – мій батько був залізничником, а бабуся – працювала на залізниці все життя. А біля цього паровоза ми з малечею гуляли. Кажуть, що цей паротяг вцілів, а будинок поряд – зруйнований. Сподіваємося вернутися додому ну хоча б до літа наступного року, хоча наш будинок на 50% зруйнований, чи підлягає відновленню – не знаю», – говорить Вікторія.

Інша жителька Волновахи Олена Содух малює парк у центрі Волновахи зі зменшеною копією Big Ben.

"Колись це було одне з найулюбленіших місць для усамітнення й відпочинку", - поділилася Олена.

Читайте також: У Рівному відкрили виставку малюнків маріупольських дітей


У будинку жінки в рідному селі Валер’янівці під Волновахою, каже, зараз хазяйнують окупанти. На швидке повернення туди, зізнається жінка, має мало надій.

Сергій Голубенко – ще один переселенець з Волновахи – обрав для свого малюнка  краєвид сусіднього міста Вугледара.

«Ось саме цією дорогою я щодня їздив на роботу, а іноді – й пішки ходив… Війна почалася для нас у Волновасі, були вдома, 4-та ранку, перші вибухи. Син з родиною швидко виїхали, а ми думали, що все ще нормалізується.

За словами художньої керівниці закладу Валентини Слободи, за кожним малюнком, створеним у рамках акції в дніпровському Будинку мистецтв, – своя болісна історія полишення дому й туги за ним.

Читайте також: Маріупольських дітей запрошують на безкоштовне навчання в художню школу - уроки проходять онлайн


Завдяки створенню акварельних пейзажів постраждалі від війни мають проживати й переживати свої емоції.

«На фоні виставки «Урбаністичні обриси Дніпра» у нас було вже чотири майстер-класи з акварельного скетчингу. Але нинішня акція – не зовсім майстер-клас. У ній беруть участь переселенці, які, на превеликий жаль, втратили свою малу батьківщину й дуже сумують за містами, які ворог обстрілює, залишаючи руїни замість тих будівель, серед яких вони виросли. Вони малюють рідні місця, які їм не забути, які їм сняться", – наголосила Валентина.

Наразі Дніпропетровщина лідирує серед регіонів України за кількістю переселенців. За понад півтора року повномасштабного вторгнення область прийняла близько пів мільйона переселенців. Саме ж місто Дніпро, за офіційними даними, прихистило понад 150 тисяч ВПО.

Фото: з відкритих джерел